Потенційний конкурент для світових брендів?
Україна має віднайти власний джин
Історія джину почалася в Нідерландах як лікарського напою: у XVI столітті він мав вигляд дистильованого спирту, «прикрашеного» різними травами і спеціями, та став популярним напоєм для лікування різноманітних захворювань. Саме голландські солдати привезли джин у Велику Британію, коли разом із британцями брали участь у низці військових конфліктів. Відтоді у Великобританії на основі голландського рецепту почали робити власний джин, використовуючи інгредієнти, доступні в їхній країні, зокрема злаки та ботанічні складові.
Власне, з того часу британці значно удосконалили джин, чому дуже посприяло винайдення колонарної дистиляції: це змінило принцип виробництва й дозволило значно підвищити якість напою.
Започаткування промислового виробництва джина приписують Френсісу Кокереллу (Francis Cockerell). У 1689 році він заснував компанію в Лондоні, яка стала першою промисловою дистиляційною фабрикою для виробництва джину. Підприємство використовувало не лише ялівцеві ягоди, але й інші ботанічні складові для ароматизації спирту, надаючи йому унікальний смак і аромат. Це сприяло поширенню напою в країні.
У XIX столітті джин став одним із найпопулярніших алкогольних напоїв у Великій Британії, особливо серед робітничого класу. Правда, з часом виникла проблема надмірного його вживання, внаслідок чого була введена низка законів і обмежень, які регулювали виробництво та споживання джину. Водночас відтоді британці залишаються тими, на кого наразі рівняються виробники джину в усьому світі.
Україна — не є виключенням. І ми тільки починаємо писати історію українського джину.
«Я думаю, що можна відійти від канонів класичних британських рецептів і знайти лице українського справжнього джину, адже в нас є з чим працювати, маємо дуже багату природу»,
— каже Олександр Рябцев, крафтовий виробник із Дніпра, який спеціалізується на виготовлені джинів.
До його слів варто прислухатися, адже він є автором унікальних рецептів.
«Коли люди пробують мої напої, і я бачу їхню реакцію у вигляді захоплення в очах, то розумію, що роблю все правильно. Моє хобі стало моєю роботою, мені подобається те, що роблю»,
— додає Олександр.
Нещодавно він почав викладати курс лекцій про джин в Українській академії дистиляції. Вчився на практиці, читав певні професійні статті, вивчав кулінарію — як працюють спеції.
«Наразі маю сім років щоденного досвіду. За цей час були вдалі спроби та помилки, що дали врешті гарний результат. Зараз кожен новий рецепт спочатку вибудовується в моїй уяві, далі після його відпрацювання та контрольного варіння можуть бути невеликі корегування, але зазвичай вони незначні, бо напій виходить одразу гарний».
Продовження матеріалу читайте у першому номері журналу КЛАМП за підпискою
