Чи варто зараз будувати дистилерію в Україні? Якщо ви обмірковуєте відповідь на це питання, радимо познайомитися з досвідом Сергія Степанова, який вже почав реалізовувати свій проєкт. Український підприємець з юридичним минулим будує крафтове виробництво з урахуванням усіх вимог нещодавно ухваленого профільного закону. Ми побували у нього в гостях і повернулися з доволі цікавим репортажем.
Довгоочікувана зустріч у Дніпрі, де, власне, активно й цілеспрямовано Сергій будує свою дистилярію. Сідаємо в авто та прямуємо до місця призначення, аби все детально роздивитися. Дорогою підприємець розповідає, що стадія готовності цього об’єкту — десь 80%. До початку повномасштабного вторгнення був намір будувати виробництво ближче до кродонів з Донецькою областю, там де у нас виноградники (3 000 лоз). На момент початку війни (24 лютого 2022 року) там уже був викопаний погріб розміром 32х16 метрів і відбувалася підготовка до придбання необхідного обладнання. Проте з огляду на складну військову ситуацію в цій частині України, ухвалили рішення на користь Дніпра, де Сергію запропонували купити базу. Один зі колишніх складів за класифікацією повністю підійшов для облаштування дистилерії.
Спочатку будували тільки в одному крилі. Думав, цього вистачить для моїх маленьких потреб — напрацьовувати рецептуру й якісь плани. Але потім, коли почав вкладати кошти, то зрозумів: якщо будувати, то вже треба будувати повноцінно. І почали змінювати плани. Думаю, незабаром зможу подавати документи на декларацію
Але ти дуже сміливий, бо будувати дистилярію на межі, коли літають шахеди та дрони — це сміливо!
Та вони тут постійно літають… Що ж робити? Треба втілювати мрію! Бо це ж МРІЯ, розумієш?!
На питання, чому не перенести дистилерію в Західну Україну, наш співбесідник пояснює, що наразі туди перебралося багато українського бізнесу, однак і в Дніпропетровській області теж потрібні підприємства, робочі місця.
Це — дуже близько до тих місць, де я виріс. Це — рідна земля, і я хочу залишатися тут,
Поки тривала розмова, ми під’їхали до бази, де розташоване виробництво Сергія. Додамо, що підприємець також займається переробкою соняшника.
Поруч із базою є озера. В одне з них якось упав шахед і, за словами Сергія, його рештки збирали на території бази. Однак на плани дистилера це не впливає — разом із місцевим мером вони вже домовляються розмальовувати зовнішню частину бетонного паркану бази та оздоблювати набережну біля цих самих водоймищ.
Нарешті Сергій показує будівлю, що в речових правах уже зареєстрована як винокурня. До речі, як каже підприємець, для створення дистилерії підійде будь-яка земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Коли ми вперше прийшли на базу, одразу замовили відповідність технічного стану будівлі, геодезію, геологію, взяли пробу ґрунтів для виноградників і води. Поруч є ділянка в 4 га, де восени ми плануємо висадити 21 тисячу лоз. Це — українські сорти Буковинка, Цетронний Магарач, вони дуже цікаві. Ще маємо невеличкий яблучний сад на 100 дерев, який виростив попередній власник
Продовження матеріалу читайте у першому номері журналу КЛАМП за підпискою
